Історія породи норвезька лісова кішка

Норвезька лісова кішка — одна з найдавніших природних порід у світі, історія якої тісно переплітається зі скандинавськими легендами. У давньонорвезьких сагах згадуються великі довгошерсті коти, а за міфами саме вони тягнули колісницю богині Фрейї — покровительки кохання, родючості та домашнього затишку.

Більшість дослідників вважає, що предки сучасної норвезької лісової кішки жили на території Скандинавії протягом багатьох століть. Існує також версія, що довгошерсті коти були завезені до Норвегії мореплавцями або вікінгами, після чого схрестилися з місцевими короткошерстими кішками. У суворих природних умовах відбувався природний відбір, завдяки якому сформувалася витривала порода з густою водонепроникною шерстю, сильним тілом і чудовими мисливськими здібностями.

Тривалий час ці коти жили на фермах, допомагаючи людям боротися з гризунами, а також мешкали у лісах, де чудово пристосувалися до холодного клімату. Саме природне походження зробило норвезьку лісову кішку однією з найміцніших і найздоровіших порід.

У XX столітті порода опинилася під загрозою зникнення через безконтрольне схрещування з іншими домашніми кішками. У 1930-х роках у Норвегії почали програму зі збереження породи, однак Друга світова війна тимчасово зупинила селекційну роботу.

Активне відновлення розпочалося лише у 1970-х роках. У 1977 році норвезька лісова кішка була офіційно визнана федерацією FIFe, після чого її поступово зареєстрували й інші міжнародні фелінологічні організації. Сьогодні ця порода є однією з найпопулярніших довгошерстих кішок у світі та вважається національною гордістю Норвегії.

Опис породи норвезька лісова кішка

Норвезька лісова кішка — велика, міцна й добре складена порода, яка чудово пристосована до життя в холодному кліматі. Дорослі коти зазвичай важать 6–9 кг, а кішки — 4–7 кг.

Тіло видовжене, мускулисте та добре збалансоване. Задні лапи трохи довші за передні, що допомагає легко лазити по деревах і пересуватися пересіченою місцевістю. Голова має форму рівностороннього трикутника, профіль прямий, а підборіддя сильне. Великі мигдалеподібні очі можуть бути зеленими, золотистими, бурштиновими або мідними залежно від забарвлення шерсті.

Вуха великі, широко поставлені, часто прикрашені характерними китичками, що надають коту схожості з риссю.

Найголовнішою окрасою породи є її подвійна шерсть. Верхній шар складається з довгих жорсткуватих водовідштовхувальних волосків, а густий підшерсток забезпечує чудовий захист від морозу. Навколо шиї формується розкішний комір, на задніх лапах — густі “штанці”, а між пальцями ростуть пучки шерсті, які допомагають пересуватися по снігу.

Стандарт породи допускає майже всі забарвлення, окрім шоколадного, лілового, фавн, циннамон та колор-пойнт.

Середня тривалість життя норвезької лісової кішки становить 12–16 років, хоча при правильному догляді багато представників породи живуть 18 років і більше.

Особистість норвезької лісової кішки

Норвезька лісова кішка поєднує незалежність дикої тварини із доброзичливістю домашнього компаньйона. Це спокійна, врівноважена та дуже розумна порода, яка швидко звикає до своєї сім’ї й залишається відданою протягом усього життя.

Представники цієї породи сильно прив’язуються до господарів, однак не є нав’язливими. Вони із задоволенням перебувають поруч із людиною, але не вимагають постійної уваги та добре переносять короткочасну самотність.

Норвезькі лісові кішки чудово ладнають із дітьми. Вони терплячі, спокійно ставляться до активних ігор і рідко проявляють агресію. Також порода добре уживається з іншими котами та собаками за умови правильного знайомства.

Попри домашній спосіб життя, ці коти зберігають сильний мисливський інстинкт. Вони із задоволенням переслідують іграшки, лазять по високих конструкціях, стрибають і досліджують навколишній простір.

Особливо вони люблять висоту, тому вдома бажано встановити високий котячий комплекс або полиці, де улюбленець зможе спостерігати за всім, що відбувається.

Багато норвезьких лісових кішок також виявляють цікавість до води. Деякі із задоволенням граються зі струменем із крана, спостерігають за водою або навіть занурюють лапи у миску.

Чим годувати норвезьку лісову кішку

Через великі розміри, густу шерсть і високий рівень активності норвезькі лісові кішки потребують якісного збалансованого харчування з високим вмістом тваринного білка.

Для цієї породи найкраще підходять корми класу суперпреміум або холістик, які містять достатню кількість м’яса, корисних жирів, Омега-3 та Омега-6 жирних кислот, необхідних для здорової шерсті, шкіри та суглобів.

Рекомендовані марки кормів:

  • Acana
  • Orijen
  • Brit Care
  • Carnilove
  • Savory

Кошенят годують 4–5 разів на день, поступово переходячи до триразового, а після року — до дворазового годування.

Через густу шерсть і великі розміри організму важливо забезпечити постійний доступ до чистої свіжої води. Це підтримує нормальний обмін речовин і сприяє здоров’ю нирок.

Догляд за норвезькою лісовою кішкою

Попри довгу шерсть, догляд за норвезькою лісовою кішкою не є надто складним. Завдяки природній структурі шерсть рідко звалюється в ковтуни.

У звичайний період достатньо розчісувати кота 1–2 рази на тиждень металевим гребінцем або щіткою для довгошерстих порід. Під час сезонної линьки процедуру бажано проводити щодня.

Купають норвезьких лісових кішок лише за необхідності або перед виставками. Через природний водовідштовхувальний шар шерсті купання може займати трохи більше часу, ніж у інших довгошерстих порід.

Також необхідно регулярно:

  • чистити зуби 2–3 рази на тиждень;
  • підстригати кігті приблизно кожні 2–3 тижні;
  • оглядати й очищувати вуха при появі забруднень;
  • за необхідності очищувати очі від природних виділень.

Для підтримання гарної фізичної форми бажано встановити високий котячий комплекс, де улюбленець зможе лазити, стрибати й задовольняти свою природну потребу перебувати на висоті.

Можливі захворювання

Норвезькі лісові кішки належать до природних порід і загалом мають міцне здоров’я. Проте у представників породи можуть зустрічатися окремі спадкові захворювання.

Найпоширеніші з них:

  • глікогеноз IV типу (GSD IV);
  • гіпертрофічна кардіоміопатія (HCM);
  • полікістоз нирок;
  • дисплазія сітківки;
  • дисплазія кульшових суглобів (зустрічається рідко).

Відповідальні заводчики проводять генетичне тестування племінних тварин, що значно зменшує ризик передачі спадкових захворювань потомству.

Регулярні профілактичні огляди у ветеринарного лікаря, вакцинація, збалансоване харчування, контроль маси тіла та достатня фізична активність допомагають підтримувати здоров’я норвезької лісової кішки протягом усього життя.