Бурміла: опис породи котів, характер, догляд і здоров’я

Історія бурміли

Бурміла — елегантна порода котів, яка з’явилася у Великій Британії завдяки випадковому, але дуже вдалому поєднанню бурманської кішки та перського кота забарвлення шиншила. Саме ця несподівана комбінація дала породі її характерну зовнішність: шовковисту шерсть із сріблястим відтінком, виразні зелені очі й м’який, товариський характер.

Історія бурміли почалася у 1981 році. За відомою версією, кіт породи шиншила-перс і самка бурманської кішки належали баронесі Міранді фон Кірхберг. Їхнє випадкове спарювання привело до народження кошенят, які поєднували бурманський тип із ніжним сріблястим забарвленням.

Кошенята виявилися настільки привабливими, що заводчики вирішили не вважати цей випадок помилкою, а навпаки — розвивати нову лінію. Їхня зовнішність була незвичайною: м’яка срібляста шерсть, витончені риси, виразні очі й елегантний силует одразу привернули увагу.

Назва “бурміла” утворена від двох слів: бурма і шиншила. Вона точно відображає походження породи, адже бурманська кішка дала їй характер, компактну статуру й товариськість, а перська шиншила — сріблястий блиск і вишуканий вигляд шерсті.

Спочатку селекціонери прагнули закріпити короткошерстий тип бурміли. Проте в окремих лініях могли народжуватися кошенята з довшою шерстю, що було пов’язано з перським походженням. Так поступово сформувалися різні варіанти довжини шерсті, хоча класична бурміла найчастіше асоціюється саме з короткою або напівкороткою шовковистою шерстю.

На початку розвитку породи фелінологічні організації ставилися до бурміли по-різному. Це природно для нових порід, особливо якщо вони мають складне походження й формуються на основі кількох породних типів. Однак завдяки роботі заводчиків у Великій Британії, Європі та Австралії бурміла поступово отримала офіційне визнання в різних системах.

Сьогодні бурміла цінується за гармонійне поєднання зовнішності й характеру. Вона має ніжний вигляд, шовковисту шерсть, красиві очі, м’який темперамент і добре підходить для життя в сім’ї.

Це порода для людей, які хочуть ласкавого, делікатного, не надто гучного, але соціального кота, який любить спілкування й водночас не створює надмірного клопоту в побуті.

Опис

Коти: вага приблизно 4–6 кг, тіло міцне, пропорційне, мускулисте

Кішки: вага приблизно 3–5 кг, статура гармонійна, витончена й легша за котів

Бурміла — порода середнього розміру з елегантною будовою тіла, шовковистою шерстю, виразними очима й м’яким аристократичним виглядом. Вона не виглядає надто масивною, але має достатньо сильне й добре збалансоване тіло.

Тіло у бурміли компактне або середньої довжини, мускулисте, але без грубості. Кішка виглядає легкою, гнучкою й гармонійною. Її рухи плавні, спокійні й витончені.

Груди помірно широкі, спина рівна, корпус добре збалансований. Загальний силует поєднує риси бурманської кішки й м’якість перської шиншили.

Голова округла або злегка клиноподібна, з м’якими контурами. Мордочка виразна, не надто витягнута, з гармонійними рисами. Профіль акуратний, а загальний вираз обличчя — лагідний, уважний і трохи задумливий.

Очі великі, виразні, найчастіше зеленого кольору. Саме зелений відтінок очей у поєднанні зі сріблястою шерстю створює дуже ефектний контраст. Погляд бурміли здається м’яким, розумним і спокійним.

Вуха середнього розміру, злегка нахилені вперед, із м’яко заокругленими кінчиками. Вони гармонійно доповнюють форму голови й не виглядають надто великими.

Кінцівки середньої довжини, пропорційні, міцні. Лапи акуратні, овальні або округлі. Хвіст середньої довжини, гнучкий, добре вкритий шерстю й гармонійний щодо тіла.

Шерсть у бурміли коротка або напівкоротка, тонка, шовковиста, блискуча й дуже приємна на дотик. Вона зазвичай не утворює ковтунів і не потребує складного грумінгу.

Головна особливість забарвлення — легкий сріблястий ефект, затушованість або тикинг, завдяки яким шерсть ніби підсвічується зсередини. Саме цей блиск робить бурмілу особливо вишуканою.

Можливі забарвлення:

сріблясто-чорне;
блакитне;
лілове;
шоколадне;
кремове;
коричневе;
черепахове;
затушоване;
тикироване;
димчасте;
інші варіанти залежно від стандарту.

Бурміла виглядає дуже ніжно й елегантно. Її головні зовнішні риси — шовковиста шерсть із блиском, виразні зелені очі, гармонійне тіло й м’який вираз мордочки.

Особистість

Бурміла — лагідна, доброзичлива, врівноважена й дуже приємна в побуті кішка. Вона поєднує товариськість бурманської породи з м’якшою, делікатнішою манерою поведінки.

Ця порода добре підходить для людей, які хочуть контактного кота, але без надмірної нав’язливості. Бурміла любить бути поруч із власником, спостерігати за справами, сидіти неподалік або приходити за ласкою, але зазвичай не вимагає уваги занадто наполегливо.

Бурміли сильно прив’язуються до родини. Вони цінують стабільність, знайоме середовище й передбачуваний ритм життя. Різка зміна дому, тривала самотність або зміна власника можуть бути для них стресом, тому їм потрібна спокійна й тепла атмосфера.

Ця кішка добре відчуває настрій людини. Вона може бути поруч, коли власнику сумно, тихо лягти неподалік або м’яко привернути увагу. Саме за таку делікатність бурмілу часто цінують як дуже душевного домашнього компаньйона.

З дітьми бурміла зазвичай ладнає добре. Вона грайлива, терпляча й не схильна до агресії. Але дитину потрібно навчити обережному поводженню з твариною: не тягнути за хвіст, не стискати й не турбувати під час сну.

З іншими котами й дружніми собаками бурміла часто уживається мирно, якщо знайомство проходить поступово. Вона не надто конфліктна й зазвичай не прагне домінувати.

До гостей бурміла може ставитися з цікавістю. Вона не завжди одразу йде на руки, але часто спокійно спостерігає, оцінює нову людину й поступово може підійти ближче.

За темпераментом бурміла помірно активна. Вона любить ігри, але не належить до гіперактивних порід. Їй підходять спокійні інтерактивні заняття, м’ячики, вудочки, тунелі, дряпки й іграшки-головоломки.

Бурміла розумна й спостережлива. Вона швидко звикає до правил дому, розуміє інтонації, добре запам’ятовує режим і може навчатися простих команд.

Бурміла підходить сім’ям, одиноким власникам і людям, які шукають ніжного, красивого, товариського й урівноваженого кота-компаньйона.

Навчання та активність

Бурміла добре навчається завдяки розуму, уважності й бажанню взаємодіяти з людиною. Вона не надто вперта, але потребує м’якого підходу й спокійної атмосфери.

Кошеня варто з раннього віку привчати до лотка, кігтеточки, переноски, огляду очей, вух, зубів, підстригання кігтів і легкого вичісування. Якщо всі процедури проводити спокійно, бурміла швидко звикає до догляду.

Бурмілу можна навчити:

приходити на кличку;
користуватися кігтеточкою;
спокійно заходити в переноску;
не дряпати меблі;
грати з інтерактивними іграшками;
виконувати прості команди;
спокійно реагувати на гостей;
користуватися інтерактивними годівницями.

Найкраще працюють ласощі, похвала, гра й лагідний голос. Крик, покарання або різкі рухи можуть зробити кішку настороженою.

За рівнем активності бурміла помірна. Вона не така енергійна, як бенгальська або абіссінська кішка, але їй потрібні щоденні ігри й увага.

Підійдуть:

вудочки з пір’ям;
м’ячики;
м’які іграшки;
тунелі;
дряпки;
невисокі котячі дерева;
лежанки біля вікна;
інтерактивні головоломки;
миски-головоломки;
пошук ласощів;
спокійні ігри з власником.

Бурміла добре почувається у квартирі, якщо має достатньо уваги, іграшок, комфортне місце для відпочинку, чистий лоток і можливість спостерігати за домом або вулицею з безпечного підвіконня.

Чим годувати бурмілу

Бурміла має гармонійну статуру, шовковисту шерсть і помірний рівень активності, тому її харчування має підтримувати здорову вагу, шерсть, шкіру, травлення, зуби, нирки, серце й сечовидільну систему.

Порода зазвичай не має складних харчових вимог, але через можливу спадкову схильність до проблем із нирками в окремих лініях важливо забезпечити якісний раціон і достатнє споживання води.

Основні потреби

Якісний тваринний білок для підтримки м’язів.
Помірна кількість жирів для енергії та блиску шерсті.
Таурин для серця й зору.
Омега-3 та Омега-6 жирні кислоти для шкіри.
Легкозасвоювані інгредієнти для травлення.
Компоненти для здоров’я зубів і ясен.
Підтримка сечовидільної системи.
Контроль калорійності після стерилізації.
Антиоксиданти для імунітету.
Постійний доступ до чистої води.

Чого слід уникати

Перегодовування.
Надлишку ласощів.
Різкої зміни корму без поступового переходу.
Частого годування зі столу.
Соленої, копченої, жирної та смаженої їжі.
Молока, якщо кішка погано його переносить.
Кісток.
Сирої риби без контролю якості.
Шоколаду, цибулі, часнику, винограду та родзинок.
Дешевих кормів із великою кількістю наповнювачів.
Нестачі води.
Низької активності при калорійному харчуванні.

Бурмілу краще годувати за стабільним графіком. Для підтримання здорової ваги можна використовувати інтерактивні годівниці й щоденні ігри.

Догляд

Догляд за бурмілою нескладний, адже її шерсть зазвичай шовковиста, легка й не схильна до сильного сплутування. Проте регулярні базові процедури допомагають зберегти блиск, охайність і здоров’я кішки.

Шерсть достатньо розчісувати 1 раз на тиждень м’якою щіткою або рукавичкою. Це допомагає прибрати відмерлі волоски, підтримати блиск і зробити шерсть ще більш гладкою.

Основні рекомендації:

Розчісувати шерсть 1 раз на тиждень.
Під час линьки вичісувати 2 рази на тиждень.
Купати лише за потреби або раз на 2–3 місяці.
Використовувати шампунь саме для котів.
Перевіряти вуха 1 раз на тиждень.
Очищати вуха тільки за потреби.
Оглядати очі кілька разів на тиждень.
Чистити зуби 2–3 рази на тиждень.
Підстригати кігті кожні 10–14 днів або за потреби.
Забезпечити якісну кігтеточку.
Регулярно проводити обробку від паразитів.
Контролювати вагу.
Проходити профілактичні огляди у ветеринара.

Купання не повинно бути частим. Якщо кішка живе в квартирі й не забруднюється, достатньо вичісування. Мити бурмілу варто після сильного забруднення або за рекомендацією ветеринара.

Очі потрібно очищати лише за потреби м’якою вологою серветкою. Вуха також чистять тільки тоді, коли є забруднення, не заглиблюючись у вушний канал.

Оскільки бурміла дуже соціальна, догляд має включати не лише гігієну, а й щоденне спілкування. Їй потрібні увага, м’яка взаємодія, ігри й стабільна домашня атмосфера.

Грумінг бурміли

Бурміла не потребує складного професійного грумінгу, якщо шерсть коротка або напівкоротка. Її шовковистий покрив легко підтримувати в гарному стані регулярним легким вичісуванням.

Особливості шерсті

Шерсть породи:

коротка або напівкоротка;
тонка;
шовковиста;
блискуча;
приємна на дотик;
не схильна до сильного сплутування;
може мати сріблястий ефект;
виглядає дуже вишукано при хорошому догляді.

У довгошерстих варіантах догляд може бути частішим, але класична короткошерста бурміла не створює багато труднощів.

Допустимий догляд

Для бурміли достатньо:

легкого вичісування раз на тиждень;
частішого вичісування під час линьки;
очищення очей за потреби;
огляду вух;
чищення зубів;
підстригання кігтів;
купання при забрудненні;
профілактики паразитів.

Стрижка зазвичай не потрібна. Винятком можуть бути лише медичні показання або сильне сплутування шерсті в довгошерстих лініях.

Типові помилки власників

Недостатня кількість спілкування.
Залишення кішки надовго саму.
Різка зміна середовища без адаптації.
Перегодовування.
Відсутність догляду за зубами.
Часте купання без потреби.
Використання людських шампунів.
Рідкісні ветеринарні огляди.
Купівля кошеняти без перевірки розплідника.
Ігнорування профілактики захворювань нирок у лініях із ризиком.

Правильний грумінг допомагає зберегти шовковисту шерсть, здорову шкіру, виразний блиск і комфорт бурміли.

Можливі захворювання

Бурміла загалом вважається досить здоровою породою, але через участь перських ліній у її походженні в окремих тварин може траплятися спадкова схильність до полікістозу нирок. Саме тому важливо купувати кошеня у відповідального заводчика, який перевіряє здоров’я племінних тварин.

Середня тривалість життя становить приблизно 12–15 років, а за якісного догляду багато бурміл можуть жити довше.

Можливі проблеми:

Полікістоз нирок — спадкове захворювання, при якому в нирках утворюються кісти.
Ожиріння — можливе при перегодовуванні й нестачі активності.
Зубний камінь і гінгівіт — можуть виникати без регулярної гігієни ротової порожнини.
Проблеми із сечовидільною системою — можуть траплятися у котів будь-якої породи.
Розлади травлення — можливі при неправильному кормі або різкій зміні раціону.
Алергічні реакції — можливі на корм, косметику або побутову хімію.
Шерстяні грудочки — можливі у довгошерстих варіантах.
Стресові реакції — при різкій зміні дому, тривалій самотності або нестабільному середовищі.

Ознаки, які не варто ігнорувати:

надмірна спрага;
часте сечовипускання;
млявість;
поганий апетит;
різкий набір або втрата ваги;
блювання;
діарея;
неприємний запах із рота;
кровоточивість ясен;
нявкання біля лотка;
кров у сечі;
свербіж;
висипання;
зміна поведінки;
тривожність після змін у домі.

Профілактика включає якісне харчування, контроль ваги, достатнє споживання води, догляд за зубами, вакцинацію, обробку від паразитів і регулярні огляди у ветеринара. Якщо в лінії є перське походження, корисними можуть бути перевірки нирок і генетичне тестування.

Цікаві факти

Бурміла з’явилася у Великій Британії у 1981 році.
Порода виникла внаслідок випадкового спарювання бурманської кішки та перса шиншила.
Назва “бурміла” поєднує слова “бурма” і “шиншила”.
Перші кошенята мали бурманські риси й сріблястий окрас.
Бурміла відома шовковистою шерстю з ніжним блиском.
Очі породи найчастіше зелені.
Порода може мати різні варіанти забарвлення.
Бурміли зазвичай лагідні, делікатні й товариські.
Вони добре підходять для квартирного життя.
Головні риси бурміли — сріблястий блиск шерсті, зелені очі, м’який характер, товариськість, делікатність і врівноваженість.

Чи знали ви?

Бурміла з’явилася завдяки випадковості, але саме ця випадковість подарувала світу одну з найелегантніших порід. Її сріблястий блиск і м’який характер зробили породу впізнаваною серед поціновувачів ніжних домашніх котів.

Саме тому бурмілу часто називають кішкою з випадковою історією, але дуже продуманою красою.

Висновок

Бурміла — елегантна, ніжна й врівноважена порода з шовковистою шерстю, виразними зеленими очима й лагідним характером. Вона поєднує товариськість бурманської кішки з вишуканим сріблястим виглядом шиншили.

Ця порода добре підходить для сімей із дітьми, одиноких власників, людей похилого віку й тих, хто шукає ласкавого, не надто галасливого й простого в догляді кота. Бурміла любить стабільність, увагу, спокійну атмосферу й щоденне спілкування.

За правильного догляду бурміла стане ніжною компаньйонкою, делікатною учасницею сімейного життя, красивою окрасою дому й відданою подругою на багато років.